Чи пам’ятаєте ви найщасливіший момент свого життя? В мене у голові навіть є рейтинг таких моментів. Ну як рейтинг, лише два таких моменти, які запам’яталися мені на все життя.

У цих двох моментів є одна спільна риса – обидва вони відбулися біля води. Перший – ще у 2009 році на березі Чорного моря у Криму. Тоді був казковий час… Я у віці 24 років зі своєю подружкою Анею Соболь відправився до Донецька, щоб стати спеціальним представником Sport.ua на юнацькому чемпіонаті Європи.

Як зараз пам’ятаю, то було дуже спекотне і на диво лагідне літо. Ми чудово проводили час, мандрували донеччиною, працювали та відпочивали одночасно. Одразу після фіналу Євро (який наша збірна на чолі Юрія Калитвинцева виграла у англійців – 2:0) я сів на потяг Донецьк-Сімферополь та відбув до Криму.

Лише зараз розумію, що то був абсолютно безтурботний час. Я був на всі 100% задоволений своїм життям. Із сестрою Наталкою та подружками Ірою і Мариною ми оселилися у Алушті у мого старого знайомого. Маленька кімната, три ліжка і четверо нас.

У кишені біля 1000 грн, немає ніяких чітких планів щодо пересування під час відпустки, але про плани і не хочеться думати. Ти просто насолоджуєшся неймовірним повітрям, спілкуванням і байдикуванням.

В один звичайний день вирушаємо до Гурзуфу (одне із моїх найулюбленіших міст у Криму). У маршрутці немає чим дихати, купа людей, хтось їде по справах, хтось хоче дістатися Ялти, хтось просто перевозить валізи та їжу. Купа спітнілих і втомлених тіл. Цей день не віщував нічого цікавого, але дещо робило його особливим.

Саме у 2009 році вийшов ліричний альбом мого найулюбленішого діджея, німця Андре Танненбергера. В мене був такий маленький кнопковий телефон Sony Ericsson W705, у який я завантажив увесь альбом і затер його до дірок. Але одна мелодія й досі знаходиться у моєму списку найкрутіших треків – Voices (саме слухаю його, як пишу ці строки).

Так от. Зійшовши до берега Чорного моря, ми помітили безлюдний пляж (як пізніше виявилося, це був пляж від пансіонату закритого типу, на територію якого ми потрапили нелегально). Температура повітря +28 градусів, температура моря десь біля +17 градусів, віє легенький вітерець…

Не знаю, де у цей момент були дівчата, але я пішов на пірс, втикнув у вуха навушники свого улюбленого телефона, увімкнув ATB – Voices і відчув найщасливіший момент свого життя. Момент, у якому зійшлися всі ключові чинники щастя, момент, в якому мене не турбувало абсолютно нічого. Момент, коли ти відпускаєш свої думки до небес, а вони повертаються до тебе чистими і прозорими, наповнюючи твою душу теплом та лагідним присмаком бажання вдихнути морське повітря на всі груди.

Шум хвиль, морський бриз, ніколо в радіусі декількох десятків метрів, ніяких думок про минуле чи майбутнє… Лише ти. Наодинці з музикою. Наодинці з морем. Наодинці із природою.

***

Цікаво, але одразу після того в моєму житті розпочався, напевне, найромантичніший період мого життя. Але це вже інша історія, котру, можливо, я колись вам розповім. Якщо вам буде цікаво, звісно.